Екскурсія в Верховну Раду

Наше третє покоління

Вчиться гарно і сумлінно

Пізнаєм, що ще не вспіли

Зараз ось яке є діло:

 

Дарували нам похід

Не на захід, не на схід

В рідну нам Верховну Раду

Трохи ближче взнати владу.

 

Ми зібрались коло входу,

Так чималенько народу –

Всі веселі, чепурненькі,

З нами хлопці є гарненькі.

 

Гомоніли хвилин двадцять,

Не впускають нас зненацька.

Трохи змерзли на морозі,

Коли звуть нас на порозі.

 

Роздягаємось швиденько,

Всі построїлись рівненько –

Ось хвилюючий момент

Пред’являєм документ.

 

Перевіряють сумки, нас.

Обережність – вищий клас.

Підійшов екскурсовод –

Підтягається народ.

 

На перед проходь, хто нижчий.

Роздивляємось, що ближче.

Розповім Вам, що бувало,

Як усе це будувалось,

 

Розповім Вам потихеньку

Про Верховну Раду-неньку.

Ось картина перед Вами –

Не чіпайте всі руками.

 

На картині – депутати.

Ви повинні всі їх знати,

Ви самі їх вибирали,

Свою Долю довіряли.

 

А тепер підем до залу,

Та скоріше – часу мало.

Ви сідайте на «гальорці»,

Всі бабусі й Ваші хлопці.

 

А тепер найголовніше:

„Годі! Годі! Тихше! Тихше!”

Відповім на всі питання.

Наша зустріч не остання.

 

Кожен має депутат

Своє крісло і мандат,

І повинен непримітно

Бути чесним і сумлінним.

 

Кожне крісло депутата

Лиш для нього. Діло свято

На роботі чи не має,

А на крісло право має.

 

І закони тут приймають,

Свою думку висловляють.

Проявляють тут турботу

Про людей і про роботу.

 

Запитали тут студенти:

„Проясніть такі моменти.

Чи це правда, що тут бійки?

Поведінка в них на двійку?

 

Чи приходять депутати,

Щось робить, а чи поспати?

Чом деруться на роботі,

Чемні дяді, гарні тьоті?”

 

„Це питання треба дати

Не мені, а депутатам.

А я  вам люстру покажу,

Все про неї розкажу.

Так, на цьому всі бувайте,

Де були не забувайте.

Ще приходьте – будем раді!”

І всіх благ Верховній Раді!

Студентка Університету третього віку

літературно-художнього факультету

Демченко Галина Петрівна