Вівторок, 25 січня 2011, 12:00    |

Тарифна політика в місті Києві

Основна вада у підходах до формування тарифів на житлово-комунальні послуги – «витратний принцип».

Тарифи на холодну та гарячу воду, на теплову енергію формуються таким чином: «Київенерго» та «Київводоканал» обраховують власні  сумарні витрати (включаючи втрати в мережах, втрати, пов’язані із застарілим, неефективно працюючим обладнанням, витрати на соціальну інфраструктуру підприємства, витрати на утримання персоналу та господарсько-адміністративні витрати) і розподіляють їх на усіх споживачів пропорційно з урахуванням середніх витрат за приладами обліку (за наявності). При цьому підприємства-монополісти не зацікавлені у запровадженні заходів з енергозбереження та зменшенні неефективних витрат, оскільки це зменшить їх валовий дохід. Останніми роками у Києві склалася практика компенсації з міського бюджету підприємствам-монополістам різниці між економічно обґрунтованими та існуючими тарифами, що, також, не сприяє зацікавленості останніх  у зменшенні витрат на виробництво.

Для спонукання виробників гарячої води та теплової енергії до зменшення витрат на виробництво послуг населенню, міській владі необхідно при затвердженні тарифів на комунальні послуги змінити підходи до їх формування (забезпечити прозорість розрахунків та обґрунтованість витрат), а також  запровадити практику затвердження стратегічних планів діяльності підприємств-монополістів, які відповідали б завданням Київської влади на довгострокову перспективу в частині реформування житлово-комунального господарства міста. При цьому мають бути чітко врегульовані питання щодо використання підприємствами-монополістами об’єктами комунальної власності (труби, теплопункти, розподільчі мережі) на компенсаційних умовах та зобов’язань щодо їх модернізації.

Тариф на утримання будинків також не стимулює ЖЕКи оптимізовувати технологічний процес. Єдиний шлях до дійсно «справедливого тарифу» - визначення вартості складових тарифу на утримання будинку на конкурсній основі, у тому числі послуги з прибирання, обслуговування внутрішньо-будинкових інженерних систем, вивезення сміття та обслуговування ліфтів.

Основна проблема формування таких тарифів – відсутність методики (порядку) визначення меж прибудинкових територій (вартість утримання прибудинкових територій – найбільша складова тарифу - мінімум 30%). Це спричиняє значні коливання загальної вартості послуг з утримання будинку (штучне зменшення вартості прибирання може призвести до скорочення чисельності двірників та появі територій, що не прибираються взагалі).

Обов’язковою умовою забезпечення ефективної тарифної політики, крім реалізації заходів, спрямованих на зменшення витрат при наданні житлово-комунальних послуг, є підвищення якості обслуговування споживачів. Створення умов для розвитку конкуренції в галузі, розвиток інституту приватних управителів та інспекції за якістю послуг сприятимуть підвищенню якості надання послуг населенню міста установами житлово-комунального господарства. Споживачі, що своєчасно оплачують рахунки за надані житлово-комунальні послуги, повинні мати можливість отримувати послуги належної якості та у необхідному обсязі. У разі їх невідповідності встановленим критеріям, мають існувати чіткі механізми фіксації проблем та повернення зайво сплачених коштів. Саме запровадження таких механізмів має стати одним з основних завдань діяльності інспекції за якістю послуг.

Тарифна політика міста має враховувати рівень доходів населення та передбачати заходи соціального захисту малозабезпечених (надання адресних субсидій малозабезпеченим громадянам за рахунок бюджетних коштів).  Допомогу мають отримувати лише ті, хто її дійсно потребує.

Іншою проблемою є оплата споживання енергоресурсів за нормативами, яка включає оплату ресурсів, що фактично не споживалися, та завищує показники  потреби в них, змушує населення сплачувати за комунальні послуги, які не надані, збільшує заборгованість перед енергопостачальними організаціями та збільшує  витрати на виплату субсидій населенню.

Окрема проблема — проблема енергозбереження. Високотехнологічні енергозберігаючі технології та звичайна економія енергоресурсів на побутовому рівні можуть реально забезпечити значний економічний ефект як для економіки, так і для мешканців міста. Необхідно сформувати механізм застосування заходів стимулювання енергозбереження (введення більш широкої системи тарифів, встановлення приладів обліку, використання альтернативних видів енергоресурсів) та адміністративного впливу за нераціональне використання енергетичних ресурсів, за несанкціоноване підключення до джерел енергоресурсів.

Висновки

Слід визначитись, чи є проблема формування тарифів суто економічною, або це соціально-політичне питання. У першому випадку мають діяти виключно ринкові механізми (рівень рентабельності підприємств-виробників послуг, повна оплата вартості спожитих послуг, інше), і іншому разі – слід враховувати можливість здійснення компенсаційних виплат міського бюджету між економічно обґрунтованим рівнем вартості послуг та тарифами оплати населенням житлово-комунальних послуг.

Доречі, у нашомі місті дотепер не визначені виконавці житлово-комунальних послуг, тобто сьогодні нема з кого спитати щодо якості утримання будинку, прибирання прибудинкової території (межі якої чітко не визначені),  якості води, належної температури теплоносія у батареях та кранах, тощо.