КОТА В МІШКУ?

Наступні місцеві вибори проходитимуть за новою виборчою системою?

 

Місцеві вибори (відкладені на невизначений термін) очевидно проходитимуть за новими правилами. Принаймні, таку думку вже висловили українські урядовці. Пропорційна виборча система, яку запровадили під шумок бурхливих подій 2004 року, не принесла жодної користі місцевим громадам. Обравши найгіршу її варіацію, місцеві ради перетворили на казарми для солдатів партій, а принцип особистої відповідальності депутата перед виборцем був остаточно забутий. За роки незалежності на місцевому рівні правила гри змінюються вже вчетверте. Чи виграє Київ та кияни від переходу до нової виборчої системи покаже час. Сьогодні ж ми пропонуємо киянам самостійно зорієнтуватися в хитросплетіннях різних виборчих систем, щоб в черговий раз не обрати „кота в мішку” та сформувати чесну й відповідальну владу.

 

Мажоритарна система

 

(від французького "majorite", що означає "більшість")

 

Система абсолютної більшості

(50%+1 голос)

+ ви обираєте конкретну людину а не абстрактний партійний список;

+ щоб перемогти у своєму окрузі кандидати змушені знати місцеві проблеми і дпомагати у їх вирішенні;

+ депутат представляє інтереси більшості виборців округу;

- відсутність у обранців єдиного бачення перспектив розвитку певного регіону;

- необхідність другого туру, якщо кандидат не набрав більше 50% голосів і відповідно додаткові фінансові витрати;

- збільшення ризику використання адмінресурсу;

Система відносної більшості

(перемагає той, хто набирає більше голосів відносно суперників)

+ простота та зручність системи;

- обраним може бути кандидат, за якого проголосувала меншість виборців округу;

Система кваліфікованої більшості

(перемагає той, хто набирає заздалегідь обумовлену кількість голосів: 2/3, 3/4 тощо).

 

Дуже рідкісна система використовується лише в кількох державах.

 

Пропорційна система

(від латинського „proportіo” – „співрозмірність”)

Закриті списки

(ви голосуєте за партійний список в цілому)

+ ви обираєте політичну партію, яка представлена певною ідеологією та принципами і теоретично уявляєте, який курс вона проводитиме у місцевій раді;

+ порівняна технічна простота виборів і мінімізація фінансових затрат на волевиявлення;

- насправді ви не знаєте, кого персонально обираєте. Ви бачите лише 3-5 прізвищ у списку;

- депутат не несе персональної відповідальності перед виборцем, існує лише колективна відповідальність партії;

- система розподілу мандатів між політичними партіями є складнішою порівняно з мажоритарною;

- висувати свою кандидатуру можуть лише партійці, незалежні та позапартійні кандидати не допускаються до виборчого процесу;

- районні та обласні ради формуються переважно з осіб, що представляють обласний та районні центри. Інші території практично не представлені;

- місцеві партійні осередки є надто слабкими, щоб представляти інтереси людей;

Відкриті списки

(ви голосуєте за партійний список, але обираєте кандидата із цього списку)

+ ви обираєте не лише партію, але й особу, яка представлятиме ваші інтереси, ця особа нестиме персональну відповідальність перед виборцем;

+ ви впливаєте на персональний склад фракції. Це змушує членів списку працювати на своїй території, враховувати ваші інтереси;

- технічні незручності. Навіть в умовах, коли в окрузі розподілятиметься 30-40 мандатів, до виборчих бюлетенів включатиметься 1200 – 1600 кандидатів;

- черговість у списку визначає партія, особи, які знаходяться на початку списку, мають більші шанси бути обраними;

 

Система виборчого голосу, що передається

(Виборець має один голос, але може одночасно визначити кілька преференцій. Наприклад, найбільш бажаного і бажаного кандидата. У багатьох обраних кандидатів виявляються надлишки голосів, які відповідно до других преференцій передаються іншим).

+ ви можете одночасно підтримати кількох кандидатів зі списку;

- технічна складність проведення таких виборів, потрібно більше часу на підрахунок бюлетенів;

 

Панашаж

 

(від французького panachage – суміш)

(право виборця голосувати за кандидатів з різних списків або вписувати нових Панашаж можна застосувати як за мажоритарної (якщо виборчі округи багатомандатні), так і за пропорційної системи). .

Рідкісна виборча система, яка практикується в Бельгії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змішана система

 

Система з єдиним голосом (напівпропорційна система)

(в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії)

+ можуть виявитися обраними представники партій меншості, тобто голоси, подані проти партії більшості, не пропадають;

- незначна група виборців може дістати завищене представництво;

 

кумулятивне голосування

(Кожен виборець у багатомандатному виборчому окрузі має стільки голосів, скільки треба обрати кандидатів, або менше, і розподіляє їх між кандидатами як завгодно: може віддати кільком з них по одному голосу, а може віддати всі голоси одному кандидату).

 

Використовується переважно у сфері бізнесу, зокрема, при обранні відповідних керуючих органів відкритих акціонерних товариств.

 

паралельне комбінування

(Одну частину представницького органу - парламенту обирають за мажоритарним принципом, іншу - за пропорційним)

 

+дозволяє представляти у місцевій раді як політичні партії так і окремих депутатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як обирають у світі?

 

 

Росія: Медвєдєв рекомендує

 

З початку 2000-х років регіони Російської Федерації поступово почали переходити від мажоритарки до змішаної виборчої системи, яка сьогодні домінує. В більшості регіонів РФ муніципалітети можуть самостійно обирати мажоритарку відносної більшості, змішану або пропорційні системи. А в минулому році президент Росії Дмитро Медвєдєв рекомендував удосконалити виборче законодавство, щоб забезпечити гарантоване представництво в регіональних парламентах тим партіям, які набрали більше 5%.

 

Іспанія: закриті списки та гендерна рівність

 

На місцевих виборах (там де проживає більше 250 мешканців) діє пропорційна система закритих списків при 5% бар’єрі. Право висувати кандидатів мають не лише партії, але й групи виборців, які створюють об’єднання. Причому спеціальний закон вимагає тендерної рівності між кандидатами – у списках в сукупності кожна стать має складати не менше 40% (за винятком міст, де проживає менше 5 тис. осіб). Голів місцевих рад обирають самі ради. Претендувати на цю посаду можуть лише лідери електоральних списків. Проте провінційні ради (аналог наших обласних рад) обираються через делегування депутатів від муніципальних рад.

 

США: від кандидатів вимагають мудрості

 

В різних штатах виборче законодавство відрізняється. Але місцеві парламенти (за винятком одного штату) обираються на мажоритарній основі по системі відносної більшості. Кандидатів визначають на основі праймеріз або на спеціальних партійних конвентах. Але група громадян, організувавши збір підписів, за допомогою петиції може включити свого кандидата до виборчого списку. Причому в конституціях штатів крім вікового цензу та цензу осілості, є такі екзотичні вимоги до кандидатів, як „чесність”, „мудрість” та „безкорисність”. Місцеві вибори проводять по графствах, муніципалітетах та дрібних адміністративних одиницях. У деяких штатах місцеві вибори максимально спрощені. Практикують навіть загальні збори мешканців таунів (невеликі містечка) – найстаріші форми прямої демократії.

 

Фінляндія: обирають депутатів та заступників

 

Комунальні вибори відбуваються за пропорційною системою. Висувати кандидатів можуть політичні партії та блоки або виборче об’єднання громадян. Останнє можуть створити не менше 10 мешканців певної комуни. В день голосування мешканці обирають не лише депутатів місцевих рад, але й їх заступників. У випадку вакансії посади останні їх заміщають.

 

Австралія: преференції освячені традицією

 

Під час виборів до нижніх палат парламентів штатів ще з 1918 року практикують так зване преференційне голосування. Виборці розставляють кандидатів у партійному списку в порядку надання переваги. Якщо жоден кандидат не отримує абсолютної більшості перших місць у рейтингу, то кандидат з найменшим рейтингом виключається зі списку. А отримані ним голоси перерозподіляють у відповідності до рейтингу кандидата, що зайняв друге місце. Процес виключення кандидатів та перерозподілу голосів відбувається доти, поки хтось із кандидатів не набере абсолютну більшість голосів.

 

Данія: за гнучкими та жорсткими списками

 

У Данії на місцях за пропорційною системою обирають регіональні ради та комунальні правління. Але, наприклад, щоб висунути список кандидатів у комунальне правління, слід заручитись підтримкою 25-50 виборців своєї комуни (для комуни Копенгагена – 150 підписів). Для регіональної ради цей показник становить – 50-150 підписів. Списки можуть бути двох видів – гнучкі (виборець визначає рейтинг кандидатів всередині списку) та жорсткі (порядок списку визначає партія). Відповідно до виду списку й розподіляють мандати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Метаморфози виборчої системи:

 

1989-1994 рр. – Мажоритарна система абсолютної більшості. Право висувати кандидата мали трудові колективи, збори виборців, які скликали місцеві ради, збори військовослужбовців. Діяв інший порядок голосування – в бюлетені виборець викреслював кандидатів, яких не хотів бачити у місцевій раді. Якщо жоден кандидат не набирав 50%+1 голос, відбувався другий тур між двома кандидатами, які набрали найбільше голосів.

 

1994-1998 рр. – Мажоритарна система відносної більшості. Право висувати кандидатів отримали також політичні партії.

 

1998- 2004 рр. – Мажоритарна система відносної більшості. Кандидати отримали право на самовисування. Бюлетень заповнюється не методом викреслювання, а через відмітку навпроти потрібного кандидата.

 

2004-2010 (?) рр. – Мажоритарна система відносної більшості для виборів міських, сільських голів та сільських рад. Пропорційна система закритих виборчих списків для виборів міських, районних та обласних рад.