Тропічне літо 2010

Кияни відчули на собі глобальні зміни клімату.

Київ перетворюється на тропіки. Стовпчик термометра зашкалює за 36 градусів вище нуля. Мешканці судорожно шукають прохолоду, але всюди – дома, на роботі, на вулиці, на пляжі – на них чекає одне й теж – спекотне сонце, що перемежовується з сильними зливами. Ще трохи і Україна стане повноправною банановою республікою. В тому сенсі, що на берегах Дніпра вирощуватимуть екзотичні фрукти, а ріка кишітиме крокодилами та піраньями. Тільки чи існуватиме тоді звична нам міська інфраструктура це велике питання. Вже сьогодні під тиском спеки вона дала катастрофічний збій – квартири перетворились на душогубки, фонтани „пересохли”, електромережі не витримали навантаження, столичні ґрунти зрушили з місця, а деякі місця в Києві перетворились на міні-озера. Щоб адаптувати столицю до нових кліматичних умов потрібна довгострокова муніципальна програма. Але поки що про це залишається тільки мріяти, „насолоджуючись” розпеченим асфальтом, гарячим повітрям та дощем у великому місті.

 

Сауна на дому

 

Більшість столичної інфраструктури, якою сьогодні користуються кияни, будувалась півстоліття тому, коли середня літня температура була нижчою, як мінімум, на 1,5 градуса. Тоді і в страшному сні не могли собі уявити, що спека 35 градусів та зливи в Києві можуть стати нормою. Як результат - під загрозою опинились і ті блага цивілізації, які дістались нам у спадок від радянської епохи.

Першою була спростована теза „Мій дім – моя фортеця!”. Стіни рідного будинку тепер не захищають киян. Увечері, переступивши поріг, люди потрапляють у справжню сауну – за день приміщення нагрівається до 30 градусів. Тим, хто живе в хрущовках, ще пощастило – цегляні будинки краще тримають прохолоду. А от квартири мешканців панельок із збірного залізобетону справді перетворюються на пекельну западню. Теплообмін там у 2-2,5 раза гірший, ніж у цегляних спорудах. А порівняно з європейськими нормами термічний спротив таких будинків нижчий у 4 рази.

Здається проблему вирішити просто – купи кондиціонер і насолоджуйся прохолодою. Але ж ні. Це благо цивілізації в Києві не завжди працює. Причина – зношені електромережі. В центрі міста, наприклад, електрокабелі прокладали ще в 40-50-х роках минулого століття. Було розраховане навантаження 2,5 кВ на одну квартиру. Сучасні норми удвічі більші. В хрущовках гранично допустиме навантаження 3 кВ. Це означає, що одночасно в такій квартирі може працювати три лампочки, телевізор, холодильник, комп’ютер, пральна машина та праска. Якщо додати до цього ще й кондиціонер, який за добу сам „тягне” від 2,5 до 5 кВ, світло зникне. В будинках, побудованих до 2002 р., максимальна потужність мережі – 3,5 кВ. Проблема виникла не сьогодні адже енергоспоживання в Києві щорічно зростає на 7%. Ніхто – ні „Київенерго”, ні міська влада, ні навіть самі кияни – не зацікавлені в економії. Разом зі світлом нерідко зникає й гаряча вода – насоси, що подають її до квартир або зовсім не працюють або ж створюють недостатній тиск, і вода не доходить до верхніх поверхів. Ще в 2007 р. в КМДА підрахували – для того, щоб зробити електропостачання безперебійним, треба протягом 5 років виділяти з бюджету 4 млрд. грн. на будівництво трансформаторних підстанцій і прокладання високовольтних силових кабельних ліній. Але за останні два роки місто не дало жодної копійки.

 

Де освіжитись?

 

Якщо дома вам не судилося знайти прохолоду, то в громадському транспорті ви її не знайдете і поготів. В найжаркіші дні салони автобусів, тролейбусів та маршруток прогріваються до +35 градусів. Про кондиціонери там навіть не чули. Щоправда в квітні Київрада пообіцяла, що до кінця літа вулицями міста курсуватиме 400 одиниць громадського транспорту, обладнаних технікою клімат-контролю. Депутати за це дружно проголосували але втілити це рішення в життя руки не дійшли.

Здається, де може краще освіжитись в таку спеку, ніж на Дніпрі або на столичних озерах. Але кількарічна безгосподарність фактично угробила пляжну інфраструктуру. З 12 зон відпочинку біля води сьогодні лише 5 мають дозволи від санепідемстанції. Висока температура остаточно перетворила водойми на смердючі відстійники. Через нагрівання у воді знизився рівень кисню, а це призвело до смерті багатьох живих організмів. Як результат – загнивання, неприємний колір та запах водойми.

Якщо річкова та озерна вода далеко не першої свіжості, купатися можна і в фонтані, перетворивши його на міні-озеро. Та на любителів поплавати в фонтані чекає неприємність. Частина з них досі знаходиться на так званій профілактиці. Тобто просто відключені з метою економії, адже місто заборгувало „Київводоканалу” кругленьку суму за їх обслуговування. Але якщо ви й знайшли повноводний фонтан, кидатися туди не варто. Лікарі попереджають: він може бути джерелом різних інфекцій. Якщо навіть на фонтанах є фільтри, вони часто забиваються і вода застоюється. Результатом такого купання можуть бути кишкові інфекції, герпес, стрептококк, стафілококк та цілий „букет” інших хвороб.

Від сухих фонтанів з надією в серці і з порожніми баклажками в руках кияни тягнуться до бюветів. Але частина їх теж залишається сухою. Із 206 бюветних комплексів столиці 73 не працюють. Частину бюветів обслуговує „Київводоканал”, частину - районні державні адміністрації. Але якщо раніше вони отримували для цього спеціальну субвенцію з міського бюджету, то сьогодні це джерело фінансування пересохло. Райони ж ледве зводять кінці з кінцями – грошей їм вистачає тільки на зарплати вчителям, комунальникам та на харчування дітей у школах і дитсадках. Тим часом обслуговування одного бювету обходиться мінімум 3 тис. грн. на місяць. Але навіть там, де бювет працює, вода може не відповідати санітарним нормам. Підвищення температури тягне за собою зростання кількості мікроорганізмів. В деяких бюветах спостерігається перевищення вмісту заліза. Така вода має алергенну дію. Підвищує ризик виникнення патології печінки, інфаркту міокарда, негативно впливає на репродуктивну функцію організму.

 

Місто дощів

Але за законами тропіків дефіцит води під час спеки сповна компенсується рясними зливами. І тоді деякі вулиці міста перетворюються на повноводні річки, якими маневрують нещасливі водії. Позняки, Лук’янівка, Поділ, Оболонь в районі станції метро „Героїв Дніпра”, Броварський проспект – все це гарячі, а точніше вологі, точки на карті міста. Причина – недостатня пропускна здатність зливостоків та їх забруднення. Столична система гідрокомунікації побудована десятки років тому. Водовідвідну систему Києва утворюють 777 кілометрів закритих зливостоків — підземних комунікацій різного діаметра, розташованих під магістралями та площами міста. Дощова вода потрапляє у ці системи із майже 22-х тис. вуличних зливоприймачів, а потім через очисні споруди тече у Дніпро й озера. На шляхах міста є ще й більше 9 тис. оглядових колодязів. Найбільше проблем створює р. Либідь, до якої підведено близько 200 міських зливостоків. Якщо вода прибуває дуже швидко, вона виходить з берегів, затоплюючи навколишні території. Щоб вирішити проблему треба розширювати її русло, разів у три збільшувати розмір колектора. Також прийшов час ставити нові широкі зливостоки. Міська влада це, до речі, вже пообіцяла зробити щоправда аж ... до 2025 року. Так що киянам варто запасатися не тільки терпінням та витривалістю, але й гумовими чобітьми, адже здається тропіки в Києві оселились всерйоз і надовго.

Столиця може хоча б частково акліматизуватись, виконавши наступні кроки:

1. Реконструювати житловий фонд на основі нових стандартів теплообміну. Запровадити програму утеплення фасадів для старих будинків

2. Модернізувати електромережі столиці. Втілити в життя програму енергозбереження.

3. Оснастити усі види громадського транспорту кондиціонерами.

4. Створити нормальну пляжну інфраструктуру.

5. Підтримувати усі фонтани та бювети столиці в робочому стані.

6. Модернізувати гідрокомунікації на території Києва.

Але все це справа не одного місяця і навіть не одного року. Тому починати треба вже зараз. Клімат змінюється досить швидко. Тому, щоб не стати аутсайдером в цій гонці з природою, треба діяти швидко, але продумано, спираючись на стратегію розвитку міста. Організувати таку роботу може лише відповідальна та професійна влада. Привести таку владу спочатку в райони, а потім у місто – завдання кожного киянина.

 

Що відбувається з кліматом?

 

 

За останні 100 років середня температура поверхні землі підвищилась більше, ніж на 0,7°С. Вчені прогнозують, що найближчим часом таке зростання складатиме 0,2°С за десятиліття.

 

За останні 100 років концентрація вуглекислого газу збільшилася на 40%. Такої концентрації як сьогодні не було за останні 650 тис. років. Порівняно з доіндустріальною епохою (до середини XVIII ст.) вміст СО² зріс на третину. 90% вірогідності, що причиною цьому є діяльність людини.

 

Концентрація метану в атмосфері збільшилася у 2,4 раза порівняно з до індустріальним періодом. Глобальні концентрації закису азоту збільшилися на 20%.

 

Раніше наша планета неодноразово то тепліла то охолоджувалась. Але середня температура планети ніколи не змінювалась з такою величезною швидкістю. Протягом останніх 25 років кожне десятиріччя температура повітря підвищувалася на 0,19°С.

 

 

У 2008 р. викиди вуглекислого газу при використанні видобувних видів палива були майже на 40% вище, ніж у 1990 р. Якщо навіть ці показники стабілізуються, вірогідність того, що через 20 років потепління перевищить 2°С,  складає 25%.

 

Температура повітря в Арктиці за останнє століття збільшилась майже вдвічі. З 1980-х рр. температура в холодну пору року на більшій частині арктичного поясу збільшувалась приблизно на 1°С за десятиліття.

 

За останні 30 років площа Арктичних льодів скоротилась на 15-20%. В середньому за десятиліття їх площа зменшується на 2,7%. Експерти прогнозують, що до кінця ХХІ ст. рівень Світового океану підніметься на 20-50 см.

 

У кінці 80-х років минулого століття вчені встановили показник росту середньої глобальної температури 2°С відносно до індустріального періоду. Коли планета переступить цю межу, на екосистему чекатимуть серйозні потрясіння.

 

Глобальне потепління: песимістичний сценарій для планети

 

Середня температура підвищується на 2,4°С.

 

П’ять штатів США перетворюються на пустелі (від Техасу на півдні до Монтани на півночі). Заселені коралові острови та низинні дельти опиняються під водою. В Андах зникають льодовики. Без питної води залишаються 10 млн. людей. Океан знищує Великий бар’єрний риф та практично всі коралові рифи в тропіках. Вимирання загрожує третині всього живого на планеті.

 

Середня температура підвищується на 3,4°С.

 

Джунглі Амазонки вигорають у вогняній бурі. Вся Південна Америка покривається димом і попелом. Після того як дим розвіюється центральна Бразилія перетворюється на пустелю. Полярна шапка протягом літніх місяців повністю зникає. Вперше за 3 млн. років Північний полюс залишається без льоду. Каліфорнія залишається без питної води. Пустеля Калахарі поширюється на всю південну Африку.

 

Середня температура підвищується на 4,4°С.

 

Танення вічної мерзлоти у Тундрі й Сибіру та вивільнення великих кількостей метану і вуглекислого газу. Танення льодовиків і зростання рівня світового океану змушує мігрувати більше 100 млн. людей, особливо в Бангладеш, дельті Нілу та Шанхаї. Територія субтропіків стає непридатною для проживання. В Європі пустелі охоплюють південну Іспанію, Італію та Грецію. Найбільше вимирання диких тварині з часів динозаврів. Фермерство в Австралії стає неможливим.

 

Середня температура підвищується на 5,4°С.

 

Світовий океан підвищується ще на 5 м. На планеті зовсім зникає лід. Рівень моря на 70 м. вище, ніж сьогодні. Гинуть народи Південної Азії. Мільйонам людей у Східній Індії та Бангладеш загрожують повені. Люди шукають порятунку від високих температур у навколополярних зонах. Десятки мільйонів біженців прагнуть досягти Скандинавії та Британських островів. Світовий ринок продуктів зникає.

 

Середня температура підвищується на 6,4°С.

 

Вивільнення з океанічного дна гідратів метану. Метанові кульові блискавки пронизують небо і це викликає подальше потепління. Океани втрачають кисень і застоюються, виділяючи отруйний сульфід водню, який руйнує озоновий шар. Пустелі поширюються майже до Арктики. Планетою гуляють гіпер-бурі. Вони викликають шторми, які руйнують все на своєму шляху. Людство зменшується до невеликих груп, яким вдалося вижити на полюсах. Більшість життя на планеті гине.

 

Факти про столичну спеку

 

1. Сучасна спека на 5-8°С перевищує показники 1961-1990 рр.

 

2. Спека прийшла до нас з районів Нижнього і Середнього Поволжя (там температура +40-42°С).

 

3. За останні 20 років температура в Україні в літній період зросла на 0,8-1,5°С.

 

4. Температура повітря в столиці побила рекорд 1881 р.

 

 

Вперед у майбутнє

 

Яким буде клімат в Україні через 50 років?

 

Є ризик перетворення південних і східних областей в напівпустелі, а північних – у степи;

Збільшиться кількість екстремальних природних явищ – штормів, ураганів, злив, засухи;

Прісна вода іх водойм стане непридатною для споживання;

Скорочення на 35-40% літом та зростання на 20% взимку кількості опадів на Півдні, Сході та в Центрі України;

50% флори опиниться під загрозою зникнення;

Середньорічна температура влітку підвищиться до +24-30 та до +2-5 взимку;

Південь України, зокрема Південний берег Криму, причорноморські райони Одеської області опиняться під загрозою повного затоплення.

 

Бережіться спеки!

 

Чого не варто робити в умовах київських тропіків:

 

виходити на вулицю з непокритою головою;

вживати алкоголь, у тому числі й пиво;

одягати речі із синтетичних матеріалів;

займатися спортом в неохолоджених приміщеннях.