   Віктор Пилипишин:кияни хочуть жити в комфортному місті
КИЄВУ ПОТРІБНІ ПРОФЕСІОНАЛИ - Я вельми хотів, аби всі кияни, починаючи від пересічного громадянина, закінчуючи Президентом України, були патріотами свого міста, - говорить Віктор Петрович. - Щоб у всіх виникало почуття гордості, коли він вимовляє слово "Київ". - На Вашу думку, що заважає киянам бути патріотами міста? - Шкода, але ми, мабуть, забули, що Києву понад півтори тисячі років. Досі дехто сприймає його як якусь новобудову на околиці села. Яким наше місто буде через 50, 100, 150 років? Нині, на жаль, немає розуміння цього. Немає ідеології розвитку міста. У 1991 році, коли Україна стала незалежною державою, Київ перестав бути просто великим містом, столицею союзної республіки. Він набув іншого статусу - став столицею незалежної держави. Підходи до розвитку та ідеологія великого міста і столиці мають докорінно відрізнятися. Адже столиця - це величезна кількість державних установ, посольств, банків, фірм з офісами, культурно-мистецьких закладів та інших інститутів, специфічних тільки для столиці. Ми повинні пам'ятати, що основу економіки будь-якої столиці складає туризм і сфера обслуговування. На жаль, у 1991 році на цьому ми не загострили увагу, тож не було прийнято правильних об'єктивних управлінських і стратегічних рішень. До того ж, не сформувалася в місті справжня політична еліта. Вважаю, що сьогодні серед керівників Києва немає справжніх фахівців. Це наша спільна помилка. - Як можна змінити ситуацію? - Насамперед, керувати містом мають професіонали. У цій ситуації прикро чути від національних політиків тези про те, що кияни мали шанс переобрати столичну владу, але не зробили цього. Всі бачать, як нині місто забудовується. Та ніхто не розуміє і не уявляє, яким Київ буде навіть через рік. Хіба хтось міг запідозрити ще два роки тому, що всі київські парки і ліси, рекреаційні зони околиць і навіть Гідропарк будуть поділені на шматки? Вважаю, що в таку ситуацію має втрутитися влада держави, Генеральна прокуратура. Мене дивує: у Верховній Раді розповідають, що їм не вистачає якогось папірця, якогось "ще одного" доказу для прийняття радикального рішення. Тим, кому не вистачає зібраних матеріалів, я пропоную зробити екскурсію Києвом. Тільки не Банковою-Грушевського на мерседесах, а на громадському транспорті по Нивках, Сирцю, Воскресінці, по київських лікарнях, дитсадках, аби на власні очі побачити, як потрібні владні зміни. Скажу відверто: навіть якщо цього року вони відбудуться, у кращому разі зможемо лише стабілізувати ситуацію. А вже за 2-3 роки можна говорити і про поліпшення. Окрім того, потрібно виробити єдине розуміння ідеології розвитку Києва з перспективою на десятки років, створити план його економічного розвитку. Без цього не можна робити план генеральної забудови та й взагалі будувати! Позаяк створимо дуже серйозні конфлікти інтересів - суспільства, бізнесу, влади, людей. Переконаний, тут мене підтримають усі, кому небайдуже майбутнє міста - і політики, і науковці, і управлінці, і практики, власне, всі кияни. І якщо ми зможемо зробити стратегічні макроекономічні речі, то легше буде виконувати роботу, спрямовану на забезпечення комфортного проживання киян у своєму місті. А тут невирішених питань теж чимало - від прибирання території, вивезення сміття до серйозних інвестиційних проектів, яких місто конче потребує. Це проблеми комунікацій, доріг і транспортних розв'язок, Бортницької станції аерації, метро, швидкісного трамваю, переробки сміття і п'ятого полігону, окружної дороги, питної води, каналізації, "хрущівок", які вичерпали технологічний і технічний ресурс... ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БЕЗ ПОВНОВАЖЕНЬ - Якщо говорити про забудову, то у Шевченківському, як центральному районі, найбільше, власне, і будується: і на площі Богдана Хмельницького, і на Хрещатику... Більшість із них викликає занепокоєння науковців, істориків, екологів, краєзнавців, адже багато таких забудов - біля об'єктів міського та навіть і державного масштабу... - Як не соромно казати, та насправді в 2006 році не було зроблено одну річ: не прийнято рішення про розмежування повноважень і відповідно про розмежування відповідальності між районами і містом. І попри неодноразові звернення глав усіх районів, і мої як старости глав районів - нам не вдалося домогтися прийняття цього рішення. - Яким Ви бачите розмежування цих повноважень на рівні район - місто? - На мою думку, практично 80% послуг, які необхідно надавати містянам, повинні виконувати райони. І лише 20% - основних, стратегічних - мають залишатися за містом. Тут має бути закладений принцип: все що стосується виконання основних столичних функцій, міської інфраструктури, пов'язаної з життєдіяльністю всього міста, стратегічних для міста об'єктів, контролю за виконанням закону, правил, прийнятих міською владою щодо життєдіяльності і життєзабезпечення районів і їхніх мешканців - має бути в компетенції міста, а решту максимально потрібно віддати в райони. Це - вивезення сміття, прибирання територій, ремонт будинків, комунікацій, лікарень, шкіл, дитячих садків тощо. Але за відповідальністю мають стояти повноваження, фінансування, ресурси. СТОЛИЧНА "ДЕСЯТИНА" - Зараз іде дискусія про необхідність внесення змін у закон про столицю. Що Ви на це скажете? - Чи треба під кожного міського голову писати закон? Закон має бути розрахований на високопрофесійну, порядну людину. Хочу нагадати, що такий закон існував і в 2005 році. І тоді, хоч і були проблеми, але Київ жив і нормально розвивався. - Наскільки відомо, торік Київ відвідало понад мільйон туристів. У Шевченківському районі є багато історичних пам'яток, місць, куди вони намагаються потрапити. Передусім: на Хрещатик, у Софію, до Золотих Воріт тощо. Районні комунальні служби, які обслуговують ці ділянки, прибирають, скажемо так, і за туристами. Чи надходять за це відрахування від туристичної діяльності комунальникам району? - Про що говорите? З тих грошей, які заробляє район, 99% забирає місто, району залишається 1%. Я завжди жартую: тисячу років тому на цих землях київські князі правили і збирали десятину. І що б люди зробили з князями, якби вони забирали 99%? На жаль, "правил гри" щодо розподілу грошей між містом і районами не було ніколи, і тут місто діє, як вважає за потрібне. Якби такі необхідні рішення і постанови були прийняті у 2006 році, то сьогодні було б зрозуміло, хто за що відповідає, які для цього має повноваження і ресурси. - Одним зі своїх завдань Ви визначили стимулювання прямого народовладдя через підтримку органів самоорганізації населення та розширення сфери їхнього впливу. Зініціювали створення громадського об'єднання "Кияни передусім". Якою бачите допомогу району від мешканців? - Є такий афоризм: хороших людей набагато більше, ніж поганих, проте хороші люди погано організовані. Нашу розмову я почав з того, що у нас відсутня ідея київського патріотизму, гордості за своє місто. У самій назві "Кияни передусім", закладена філософія та ідеологія. Ми, ініціатори цієї організації, хотіли, аби на цій території насправді, не декларативно, максимально враховувалися інтереси людей, і щоб люди могли максимально впливати на процеси, що відбуваються в Києві. Це можливо зробити через громадський рух, громадську думку. Цілі у киян спільні - ми хочемо жити в красивому і комфортному місті, хочемо, щоб наше місто було найкращим. Для цього нам треба зробити певні кроки. У столиці вже є 400 тисяч небайдужих людей, які прагнуть позитивних змін. А об'єднавшись, ми змінимо Київ на краще. Інна КОСЯНЧУК "Урядовий кур'єр" 
|
|
|
Ми у медіа просторі
|
Гаряча лінія
|